четвер, 8 серпня 2013 р.

Як боляче, матінко-школо!

Світлій пам' яті  близькогоТовариша, сердечного Друга, Колеги по роботі, Директора Вишнівчицької ЗОШ І-ІІІ ст. - Бенів Любові Омелянівни, яка так рано , в 55 років, пішла з життя, присвячуються ці рядки:





Як боляче, школо!
Прийду я до тебе:
Все ніби, як завжди, як вчора було...
Та тільки щемить біль на серці безмежна -
Так, ніби обірване в тебе крило..

 Так, ніби чогось вже не буде ніколи...
І ту порожнечу заповнить нічим,
Як сумно довкола, о, матінко-школо!
Прощатись із рідним, близьким й дорогим!

Турботи ми дружно  і легко долали,
Було спільним щастя й тривога одна... 
Ну як же воно і чому все так сталось -
Життя обірвалася ніжна струна?

Щемить біль на серці, з очей пливуть сльози, -
 Я все розумію, не можу змінити...
Прийде новий вересень, осінь, морози....
Та як тут без Тебе навчитися жити?

Ще встигла сказати усім нам:"Люблю.
Простіть, може словом когось образила..."
Всміхнулась, несміло пішла за Межу.
 А нам тихий Смуток й Любов залишила.

 Сумує  стежина  знайома шкільна,
Де скошені трави так пахнуть довкола...
Зайду в кабінет Твій - там Тиша німа,
 Як важко, як боляче, матінко-школо!

Жорстока недуга висушила клітини її тіла, та не змогла забрати тієї великої Любові, якою вона жила, якою вона була. Любові Омелянівни не стало, але залишилася з нами її безмежна, зігріваюча, трепетна материнська Любов. Любов не вмирає!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...